Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала.

Що ти тітко напекла,

Неси нам до вікна…

Сьогодні свято Маланки – Щедрий Вечір, а за ним – Василя – старий Новий рік!

У римлян день преподобної Меланії традиційно завершував рік, а день святого Василя починав новий.

Історично склалося так, що Новий рік в Україні відзначається двічі: 1 січня за новим, григоріанським календарем, і через два тижні – за старим, юліанським стилем. Так само історично дивовижно язичницькі обряди переплелись з обрядами християнськими.

Споконвіку, напередодні старого Нового року, за давньою народною традицією, справляють Щедрий Вечір – веселе українське свято з обрядами, забавами, скоромною їжею (піст вже минув, то ж можна й порозкошувати): багатою кутею, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо.

А ще випікали два спеціальні хліби «Маланка» і «Василь». Зазвичай батько питав, сховавшись за великою мискою з пирогами: – Чи бачите ви мене, діти? У відповідь потрібно було сказати: – Не бачимо Вас, батьку! – То дай, Боже, щоб і на той рік не бачили! Цей ритуал символізував собою замовляння на гарний, високий врожай пшениці, достаток і добробут в родині.

На Щедрий Вечір, тобто в ніч під старий Новий рік, майже по всій Україні, традиційно ходили гурти ряджених – молодіжні ватаги, які щедрували й водили «Маланку» – своєрідний маскарад, що не має нічого спільного з християнськими віруваннями, хоча й носить ім’я преподобної Меланії – римлянки.

«Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, і покликане виконувати магічну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям врожай та здоров’я.

Щоб людей не впізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх намагались налякати. Для цього одягали чудернацький одяг. Перевертали кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски. У руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо. Цілковита відсутність християнських мотивів та символів й розвинута структура магічних ритуалів нагадують про глибокі язичницькі витоки народної обрядової Маланки. Цим популярним жіночим ім’ям позначалося не тільки свято, а й конкретний святковий образ.

Основні діючі особи – переодягнений у дівчину нежонатий хлопець (Маланка) і дівчина або жінка у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган і Циганка з дітьми; Коза, Кіт, Чорт, Орач з чепігами (плугом) та інші персонажі. Уся ватага, що іноді нараховувала від 50 до 200 чоловік, з музИками, рухалась вулицями, стежками, городами. По дорозі іноді бешкетувала, шуткувала: закидала тини на стріху, знімала ворота й переносила їх в інше місце, щедрувала господарю, співала величальних пісень. Церемоніальне дійство включало виконання рядженими танцю, драматично – ігрових епізодів, приспівок, ритуальних дійств, що мали колись магічне значення. Простенька мелодія «Ой, Чирчику – Васильчику», яку співає молодь під кожною хатою, символізує обряд відганяння темних сил і побажання господарю доброго урожаю на наступний рік.

Маланкування і підготовка до нього був дуже складним і серйозним процесом, брати участь в якому може не кожний – обирали артистичних, кмітливих, тих, хто вміє гарно співати, грати, віршувати. Заздалегідь готувались маски, відповідний одяг, розігрувались ролі обраних персонажів, в які належало перевтілитися дійовим особам.

Щедрий Вечір з багатою кутею, скоромними стравами, цілим комплексом своєрідних ритуалів (ладнання господи, обійстя, величання печі, купання хліба і т. д.) змінює Новий рік – Василь.

14 січня – свято Василя, день пам’яті святого Василя Великого, архієпископа Кессарії Каппадокійської, який народився близько 330 року у родині багатих благочестивих батьків. Все свідоме життя він проповідував вчення Ісуса Христа і користувався великою повагою серед віруючих. Українці шанують чесноти святого і увічнили його ім’я в щедрівці такими словами: «А що другий празник – святого Василя! Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився!».

Святий Василь Великий вважався покровителем землеробства, і саме тому в цей день основним обрядом було засівання осель збіжжям. Усі обрядові дії цього дня носять аграрно – магічний характер. Щедрування – народний звичай, тому всі щедрівки радісні, оптимістичні, в них бажають щастя, здоров’я, багатства, успіхів кожному члену сім’ї.

Уранці хлопчики (без дівчаток) з рукавицями, наповненими зерном, засівали спочатку в своїй хаті, потім йшли до хрещених батьків, сусідів і родичів. При цьому треба було обов’язково побажати: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб уродило краще, ніж торік! Коноплі – під стелю, льон – по коліна, щоб вам, хрещеним, голова не боліла! Будьте здорові з Новим роком та Василем! Дай, Боже!».

А потім вже дозволялось щедрувати й іншим гуртам: дитячим, дівочим, мішаним, – з посіванням, віршуванням, виставами, численними магічними діями. І лише в Україні співають побажання кожному окремо: пану – господарю, господині, дівчині, парубкові, батькам, їхнім дітям, порівнюючи їх з сонцем, місяцем, зорями.

І, звичайно ж, не обходилось без віщих прикмет та традицій у перший день Нового року:

– Якщо 14 січня на вулиці сніг або туман, то рік обіцяє бути врожайним.

– Якщо на свято в гаманці будуть великі купюри, то весь рік буде багатим і успішним.

-. Якщо на Васильєв день за вікном дме вітер, то в нинішньому році буде гарний урожай горіхів.

– Якщо ніч ясна – рік буде щасливим; якщо день буде сонячним – то врожайним.

– Якщо на вулиці піде сніг, то літо буде тепле.

– Зоряна ніч на Васильєв день до хорошого урожаю ягід.

У деяких регіонах України у цей вечір господарі «лякали» дерева, які погано родять. Чоловік погрожував зрубати його, якщо так буде продовжуватися і далі, а жінка після замішування тіста для новорічного хліба, обтирала руки об дерево і перев’язувала його перевеслом. А так як рослини в цю ніч отримували чудесну здатність – починали говорити – з ними можна було домовитись. Тварини, до речі, також могли розмовляти зрозумілою людям мовою та могли навіть поскаржитися Богові на господарів, якщо ті погано з ними поводилися.

А ще обов’язково треба було підбілити піч, бо напередодні вона танцює.

В Васильєв день існував цілий ряд заборон:

14 січня заборонялось віддавати борги. Вважалося, що той, хто віддав борг в цей день, буде повинен комусь весь рік.

Також в Васильєв день не можна було залишатися ні з ким в сварках. Люди намагались помиритися з усіма, щоб не ворогувати протягом усього року.

14 січня було категорично заборонено прясти, шити, і займатися будь – якою іншою ручною роботою.

То ж вітаємо вас, друзі з Маланкою та прийдешнім Василем!

Щедрий вечір, добрий вечір —

І дорослим, і малечі!

Щастя, радості, любові,

Щоб завжди були здорові,

Вдачу мали гарну й щиру

І жили в умовах миру.

Щоб Господь оберігав,

Вам усе потрібне дав,

Щоб забрав з думок неспокій,

Дав багато мирних років.

Умные всё время учатся, глупые и так всё знают…

Відповісти

Введіть свій коментар!
Вкажіть, будь ласка, своє їм'я